Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/289

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

із літератури. Деркач захопився археольоґією і працює в цій галузі. Багато можна назвати й інших студентів, які своїми працями здобули шану нашій школі.

В хаосі взаємних еміґрантських відносин випало й мені не мало гіркого. В 1925 р. склався гурток — п. Макаренко, студент (тоді) Скидан, студентки (тоді) Яворська і Зозуля, п. Животко, пані Галаган і я, щоб орґанізувати приют для дітей українців-еміґрантів. Мені доручили випросити на його удержання гроші й чеське міністерство, спасибіг, дало ці гроші. Пані Галаган, Григорієва і Новицька своєю працею зорґанізували приют. в Горних Черношицях коло лісу. Помешкання було поганеньке, але довелось пробути в ньому майже рік. Я кермувала цим приютом коло 5 літ і, хоч скільки клевет не кидали на мене »щирі українці«, скільки доносів на мене не робили до міністерства, але там не стратили до мене довіря й я по щирости можу сказати, що дітям було добре й вони були ситі, веселі, окружені ласкою й добре виховані. З приюту вони безпосередньо переходили до української ґімназії. Працювали в нім як учительки наші слухачки — Нагірна, Січинська, Панкевич, Кульчицька й інші. Тяжко було знайти завідательку, яка б задоволила усі вимоги. В 1930 р. я зріклась кермування приютом і він перейшов у руки пані Мартос.

При Громадськім Комітеті, де був відділ опіки над жіноцтвом і дітьми, працювало щиро й дружньо 4 жінки: пп. Галаган, Григорієва, я і пані Шаповал. Добували усякими звязками гроші, рятували жінок і діточок, яким не велося в еміґраційному життю. Коли я була в 1922 р. в Газі на Зїзді Міжнародньої Жіночої Ради, я познайомилась із шведськими жінками і на моє велике здивування вони прислали нам 200 шв. корон, що дало нам 500 ч. к. Потім високоповажаний Митрополит ексц. Шептицький прислав мені 3.000 ч. к. Ці гроші давали ми на запомоги для хорих дітей і жінок. Женевське Товариство Жінок теж прислало нам 500 к. ч. ще в 1923 р., теж для дітей українських еміґрантів. Допомагали й нашим жінкам у Тарнові, які ледви заробляли на існування, вишиваючи та мережучи день і ніч на продаж, помагали і в таборі в Юзефові, де було багато вбогих українських дітей.

Згадаю ще деякі приємні для мене хвилини, як