роботу. Його справді обрали мировим посередником і він повів справу ще більш радикально в бік селянства. Але те, що чернігівське панство могло ще прощати полковнику Ліндфорсу, всіма поважаному землевласнику, того не могло терпіти від його молодого, мало ким знаного сина і скоро проголошено на нього отверто кваліфікацію »красный«. Губернатор, колишній приятель батька, попросив мого брата, щоб він сам покинув посаду. Насувалася вже відома реакція кінця 60-тих років, мирові посередники: »другого призову« вели вже зовсім іншу акцію, а на те не були здатні ані мій батько, ані мій брат.
У нашому особистому житті настав рішучий мент. Далі провадити хозяйство так, як його провадив батько, при змінених економічних умовах було неможливо. Батько зважився віддати всю землю в оренду. Почали на нашому ґанку зявлятися дивні постаті. Якісь фактори, що виростали з землі там, де починався якийсь економічний розклад. Батькові дуже не хотілося віддавати свого так налагодженого маєтку в руки цих хижаків. Він не вмів торгуватись і з огидою та сарказмом провадив ці розмови, сидячи на ґанку, оповитому диким винаградом та покурюючи цигару. Француженка виїхала, а ми:всі мали перенестися до Києва. Там я мала вступити до інституту або до ґімназії. Вибір між цими двома установами рішила моя сестра. Вона з такою незвичайною для неї енергією застереглася проти інституту, що батько згодився на ґімназію, і я вступила до третьої кляси. Мені було тоді десять літ.
І сумно і тяжко було нам покидати рідну Алешню. Раділа тільки сестра моя, Мімочка. Вона наче квітка тяглася до сонця, до широкого світа. Перед відїздом ішли довгі дощі, дорога до шосе зовсім розмокла. Батько жалів завжди коней і вислав їх наперед на шосе. В навантажену карету запрягли дві пари волів, щоб підвезти її туди. Виїхали перед вечором і попереду їхав хлопець із смолоскипом. Було щось величне й сумне в цьому поході, наче справді в цей мент закінчувалося щось велике і починалося щось нове, невідоме.
В Києві ми оселилися в трьох невеличких кімнатках проти Царського Саду. Я почала ходити до Фундуклеївської гімназії. Вранці відводила мене сестра, або та
