Сестра в той час переходила тяжке переживання, а я була цілком захоплена оперою.
Продавши стару нашу карету, батько передплатив нам ложу в оперному театрі, бельетаж ч. 1. Мене приваблював чудовий барітон, італієць Фабрикаторі і голосом і красою і я почувала себе як на небі, коли він випадково оглядався на нашу ложу, де дівчинка літ 12–13 з захопленням кидала йому квіти й ловила кожну його ноту, кожний рух. Після Фабрикаторі моїм мрійним героєм став адютант генерал-губернатора Безака, Крупєнський. Він завжди сидів у першому ряді крісел. Я ніколи не хотіла з ним знайомитись. Наче інстинктовно чула, що реальним героєм він не може бути. Але я належала до тієї ґенерації, що радо жила мріями… Та одного разу побачила я мого мрійного героя в ложі тогочасної київської красуні, Алферової. Він там сміявся, жваво балакав і його гарне обличчя тепер мало такий недотепний вираз, що все моє захоплення одразу зникло. Проплакала я цілу ніч.
Одного літа перебрались ми з помешкання на Фундуклеїзській вул. на Васильківську, заки я закінчу іспити. Саме помешкання було якесь дивне, одна кімната вище положена від другої і сполучена невеличкими східцями. І сама вулиця була страшна, по ній постійно здіймалися хмари пороху. А ще в додатку того року в Києві лютувала холєра. Під нашими вікнами ввесь час ішли похорони. Це було щось жахливого, страшно було підходити до вікна. Скрізь панував жах і розпука. Які ми були щасливі, коли врешті вирвалися з цього пекла! Їхали до Алешні вже не на поштових конях по шоссе Київ-Гомель, а пароходом по Дніпрі аж до Лоєва.
Пароходом їхати було дуже приємно. Ми з сестрою знали згодом усі пристані, на яких баби виносили продавати бублики або вишні. Любувалися мальовничим Любичем, сходили з пароплава на леваду, де дівчата й хлопці з реготом і жартами зносили на парохід приготовлені дрова. Іншим разом встигали за той час і викупатися у холодних Дніпрових хвилях. Гарно було на верхній палубі пити втрїйку чай з усякими домашніми закусками і, вдивляючись у далечінь задніпрянських сіножатей, бачити, як спокійно відїзджає від берега рибалка і ставить свої сіти, як череда корів сходить
