Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ревів — співав басом, що ми йому тупали ногами згори. Пізніше ми познайомились з ними — це були брати Василевські, Сидір та Теофан, про яких буде мова далі. Зважились відкривати дитячий садок 1-го вересня. А тимчасом у нас сталося нове горе: тут-таки у нашому мешкані вмирала братова наша Ольга від сухіт. Її двоє діток були під нашим доглядом, а коло хворої були її сестра Катя, що тількищо повернулася з Каїру, де помер Міша, і мій брат, що давно кохав цю дівчину.

Тяжко було дивитись, як безнадійно вгасала молода, гарна жінка, а коло неї її чоловік уже кохав її сестру; він утомився від постійних пригод своєї Ольги, що не давала йому родинного щастя, і він шукав його коло простої молоденької сестри її Каті, що зараз по смерті Ольги (в Пізі) і стала його жінкою на все життя. Діти Ольжині були на деякий час зовсім наче нашими дітьми. Дві гарненькі дівчинки — Оля й Зіна. І навіть, коли молода мачуха забрала їх до себе, до їх батька, вони залишилися душею нашими. Менша Зіна мала лише 4 роки, старша Оля 6. — Для неї вже зовсім підходив дитячий садок. Вона була гарненька, з темнорусим волоссям, очима, як фіялочки, з чудовими брівками й віями. Зіна була золотоголова дитинка з великими ясними, як небо блакитними очима і трохи зрослими бровами. Вона не брала активної участи в дитячому садку, але що сестри звикли бути нерозлучно разом, то Зіні дозволялося сидіти коло Олі та брати участь у руханках і вільних іграх дітей. Скоро в нас набралося коло 20 дітей, між ними богато було дітей професорів — Сара і Адам Хржонщенські, що перебували ввесь час існування дитячого садка, Маня і Людя Старицькі. Мані теж було 6 років, але вона була така велика на зріст, що була вища за всіх дітей. Вона любила збирати коло себе дітей і оповідати їм по українськи казки, та такі страшні, що діти аж очі витріщали. Ми їй забороняли лякати дітей, але розказуючи, вона захоплювалась і страшні примари мимо її волі виростали в її творчій фантазії.

Садок ішов добре. З дітьми ми поралися до 2-гої години, потім прохідка з Олею і Зіною, обід, підготовка до другого дня, що забирала час до пізньої ночі. Ми цілком увійшли в працю і в догляд за нашими небогами. Ніколи було й знайомих одвідати. Але через Старицьких ми вже познайомились з Лисенком, що цікавив нас як