освіти, а репертуар був високо артистичний. Терпець Миколи Вітальовича не витримував тих співаків, він часто попадав через них у розпуку.
Вдача М. Лисенка була цілком як у справжнього артиста. Скільки в нього було наївности! Бувало слухає він найзвичайніші речі чи з життя, чи з науки та почне дивуватися і чуєш його щире здивовання — »та не може бути?«. Життя його вийшло тяжке. Від другої жінки мав пятеро дітей, велику родину. Мусів заробляти лекціями. — Ця праця виснажувала його, не залишалося часу для творчої роботи, а коли й збиралося в нього кілька чудових речей, то видавців на них не легко було найти, бо то ж були українські композиції, що їх адміністрація кожного дня могла заборонити. І Лисенко продавав їх за безцінь. Чимало його чудових творів довший час ходило в рукописному виді між щирими прихильниками нашого майстра, але скільки згубилося таким чином! Памятаю, як часто він казав: »Як нема у Тумасова або Юркевича мого оригіналу, то вже не знаю, де й шукати«. Через свою непрактичність М. В. часто опинявся цілком у безпорадному стані.
Але, як тяжко часами не жилось матеріяльно Лисенкові, помешкання його було завжди тим огнищем, де в найлютіші часи переслідувань українці знаходили привіт, пораду, підбадьорення, де вони коло фортепяну артиста спочивали душею і набирали нової сили і віри в майбутнє України. Це був вік романтизму, коли пісня, літературний твір ішли просто до серця, розбуджували свідомість. І серед того романтизму, так званого »українофільства« ще не було місця для політики.
Обік із мистецтвом починала народжуватися українська наука — Антонович, Житецький, Вовк, Кістяківський. Але це був такий високий Олімп, що до нього не досягала моя шіснадцятилітня легкодушність. Тільки один із цих учених, у якого на науковому ґрунті вже зростала політична думка, М. П. Драгоманів, був якось більш досяжний. Молодий, недавно одружений з красунею Людмилою Михайлівною, осяяний своєю талановитістю і популярністю між студентами, він часто бував на »чаях« у Старицьких, бував і в нас на театральних виставах. Завжди веселий, дотепний, він умів і поглузувати з людей, спостерегти їх слабі риси і посміятись навіть із своїх близьких. Часто жартував із своєю жін-
