шовара. Любили українці дуже ці »каші« на Дніпрі. Там можна було вільно балакати, не боячися шпиків, що вже почали були дуже нахабно стежити за лівим крилом громади й за тими домами, де збиралися наші суботами. Дарма, що ці суботи не мали ніякого політичного значіння! Тут провадили велику культурну працю, складали словник, отой великий, що його, на жаль, не всім складачам довелося допровадити до кінця. Якби котрий із цих співробітників написав історію цього словника, це була б цікава сторінка з історії українського руху! Скільки разів треба було припиняти цю наукову працю, бо часто не було змоги зібратися 4–5 людям! Матеріяли словника переносили з помешкання на помешкання, ховали від поліції. Як часто приходилося чути: »Бога ради, заберіть від мене цей словник, бо в мене напевне буде трус«. І треба було великої мужности, щоби взяти цей словник до себе! Ділили його між собою буквами.
Скільки глузувань сипалося з боку радикальної молоді на старших громадян: »Одне знають ці українофіли — над словарем сидіти!« Але скільки українських діячів виховалося на цих »словарних« зібраннях! Окрім самої роботи над словником, там за товариською вечерею та чарочкою обмірковували також усі пекучі події, питання тогочасної української важкої дійсности, плянували нові українські видання, вишукували способи, як поборювати все нові перешкоди для розвитку української культури, яким шляхом іти в цих змаганнях.
Одним із таких шляхів був Півд. Зах. відділ Геогр. Т-ва (Юго-Зап. отдел Географического Общества). Цей відділ відіграв величезну ролю: він розбуркав національну свідомість багатьох млявих, пригнічених українців, він витворив фанатиків фолькльору та етнографії, таких як Новицький з Катеринослава та Манджура з Харківщини. Його праця захоплювала всі верстви громадянства. Наче якась ціла національна течія пробігла по Україні разом із товстими зшитками, записаними українськими народніми піснями та казками. Зявилися перші бруньки нової національної свідомости. Цей рух захопив і мене. Намовив мене до цього Олександер Олександрович Русов, що сам страшенне був захоплений красою наших пісень, як змістом, так і мельодіями. Як секретар товариства, він був у самому центрі його
