цілий день дітей, а ввечері до нього збіралися парубки й дівчата і він читав їм Шатріяна »Исторію крестьянина« та інші романи поступового змісту. Двічі на тиждень ходив у сусіднє село, де господарям-ганчарям читав Костомарова, »Чорну Раду« Куліша й Мордовця. Пробуджував їхню національну та соціяльну свідомість. Де бралися сили в цього кволого молодого хлопця? На
жаль, не довелося йому довго вчителювати. »Бомага« від шкільної Ради припинила його діяльність. Але зерна, що він посіяв, довго давали добрий овоч, і хуторяни і алешнянці завжди шанували школу й відріжнялися від інших селян своїм вищим розвитком.
Але я обіцяла сестрі повернутися до Києва на Новий Рік і ось я вже їхала назад із текою, напханою матеріялами з етнографії Алешні. На цьому грунті розпочалася наша взаїмна симпатія з Олександром Русовим.
Перший раз, коли привели до нас »Сашу Ангела«,
