мовою, коли гріш по грошу збирали імпозантну суму на будову національного театру, коли серед чеського жіноцтва лунала слава Кароліни Свєтлої та Божени Нємцової і коли все жіноцтво, від куховарки до жінки міністра, збиралося, щоб читати багату бібліотеку Напрстків. У ній справді була зібрана величезна кількість книжок у всіх мовах. Там і я навчилася чеської мови і захоплювалася творами Неруди і безпосередньою красою казок Божени Нємцової.
Русов якось відразу ввійшов у гурток младочехів. Як ми захоплювались їх боротьбою за національну незалежність! Як раділи разом із ними кожною їхньою перемогою, кожнім придбанням національної культури! Разом із ними обурювалися проти системи „trpny odpor“ пасивного опору з нехтуванням ворога — системи, що її трималася партія старочехів!
Друкарня »Народніх Листів« ласкаво згодилася друкувати »Кобзаря« і Олександер заходився впорядкувати матеріяли, зібрані Вовком, чисто написані на маленьких шматках паперу, Деякі вірші знайдено в кількох варіянтах, із ріжними змінами, що відріжняли їх від авторського оригіналу. До цього треба було додати спомини про самого поета. Особливо хотілося Русову добути спомини І. Тургенева. Дізнавшися, що цей російський письменник саме тоді перебуває в Карльсбаді, не так далеко від Праги, Олександер поїхав туди. Тургенев зустрів його дуже прихильно і висловив свою пошану до нашого поета та щиру симпатію до нього як до людини. Він згодився написати про своє, хоч і не дуже близьке знайомство з поетом. Потім Олександер зайшов ще раз до Тургенева, щоби забрати написані вже спомини і тоді передав йому мою статтю, написану про Шевченка французькою мовою. Турґенев ласкаво передав її до „Revue des deux mondes“, де її й надрукували за підписом.
Зладивши до друку рукописи, Олександер надумавсь, раніш ніж упрягатись остаточно до праці, зробити ще невеличку прогульку до Корконош. Хотілося познайомитися з цим народом, що його інтелігенція так прихильно ставилася до нашої справи й провадила таку завзяту боротьбу за національну волю свого народу, що нам, українцям, треба було б тільки вчитися
