Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/71

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

цем, діти були зовсім нездисципліновані, безмежна лагідність і доброта моєї сестри часто не могла подолати грубої неслухняности хлопців і вона мусіла покинути родину, якій дала багато любови й тепла. У Чернигові Михалевич доручив їй виконати дещо для словаря і деякі переклади. Як щира людина, Мімочка цілком віддалася українській ідеї і мріяла піти в народ працювати денебудь на селі. Але здоровля не дозволяло їй зреалізувати цю мрію, замість того треба було їй ввесь час лікуватися в спокійних умовах родинного життя в Алешні.

Щодо мого брата, то національна боротьба була йому цілком чужа. Його захоплювала політична діяльність, боротьба за земську автономію проти централізації, проти насилля, що чинив петербурзький уряд над громадськими організаціями. Як губерніальний чернигівський »гласний«, блискучий промовець, що навіть противників своїх вражав холодною логічною красою своїх промов, він мав великий вплив на земських зборах і потроху коло нього та Івана Ілліча Петрункевича гуртується та чернигівська земська опозиція, що стала ядром ліберально-конституційної земської партії. Вона 25 літ відважно боролася з урядом і підтримувала ті реформи, що хоч на короткий час освітили темний обрій російської території в 1905–6. р. Навіть чорна реакція 1880. р. не могла припинити цієї діяльности земської опозиції. Рух цей, коли його параліжували гострими репресіями в одному земстві, перекидався до іншого, — з чернигівського до тверського, з тверського до харківського і т. д. Пізніше користувались цим рухом і українці в таких справах, як визволення народньої освіти, початкової школи: в Чернигові з ініціятиви Шрага, в Полтаві В. Леонтовича та ін.

Тільки, на жаль, наші правобережні земства, найпізніш дозволені, організовані спочатку під страшними утисками місцевої адміністрації, виникали, не воскрешаючи жадної традиції якої-небудь боротьби в минулому й не приймаючи участи в сучасній живій боротьбі, і навіть не порушували вони жадних ані політичних, ані національних питань.

Так після закордонного самітнього життя ми відразу опинились в атмосфері гарячкової громадської