Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

праці. Нею захоплювався не тільки мій брат, але й його жінка Катерина, що часто, як цілком коректна »дама«, возила ріжну конспіративну кореспонденцію між Черниговом та Києвом. Пізніше під упливом Науменка вона стала ближче до українства, та й всі вражіння з дитинства (вона походила з Полтавщини й була сусідкою Лисенків) ріднили її з національно-українськими справами більш, ніж мого брата, з походження шведа, а вихованого в Петербурзі на російського ґвардійського офіцера, що потім уже сам придбав собі широку освіту і політичний світогляд. Але він завжди заступався за всі українські справи і був завжди в найкращих стосунках із усіма українцями чернігівськими та київськими: Константиновичами, Кістяковськими, Шрагом, Науменком та інш.

Недовго залишався Олександер Ол. в Алешні, треба було їхати до Києва вияснити наше майбутнє становище. Хотілося дуже Олександрові повернутися зовсім до Києва, щоб там серед старих приятелів докінчувати свою дисертацію та не звертати з наукового шляху. Але на перешкоді цьому стала ще та обставина, що моя сесра небезпечно заслабла; в неї було хоре серце і тепер почалася водянка. Ми мусіли наспіх найняти помешкання в Чернигові, і єдиною нашою метою було тепер — рятувати від смерти сестру. Але ні уважливий догляд, ні лікарі, ні наша любов нічого вже не могли зробити. Двічі випускали їй воду; після другого проколу вона померла 10 вересня 1876 р. А через два місяці в листопаді у мене народився син Михайло.

Батька не було вдома. Він служив у Чернигівському земстві статистиком разом з П. Червінським, відомим на той час публіцистом (П. Ч.) »Недѣли«, і Варзером, справжнім »нігілістом«, себто тогочасним соціялістом, дуже підозрілим для чернигівської адміністрації, але занадто популярним у Чернигові, щоб не бути затвердженим хоч би й на такій небезпечній тоді, з погляду адміністрації, посаді, як посада земського статистика. Всі троє не були спеціялістами-статистиками, але всі троє кожний на свій лад були щирими народниками, робітниками[1] та людьми високої моралі. Вони

  1. Русов, як українець, радів знайомитися з народом українським, з його життям, радів працею для полегшення його економічного становища. Варзер більш цікавився промисловою