Обік із такими нотаблями губерніяльного та повітового земства земською друкарнею завідувала особа, що її імя останеться дорогим неодному поколінню укр. молоді. Це був Леонід Глібов, автор безсмертних байок. В ті часи він був майже сліпий. Жив він у якійсь комірці при земській друкарні. Бувало прийдеш до них, Глібов зараз веде до себе і починає читати якусь нову свою байку, пояснюючи, які саме факти громадського життя навели його на ці образи.
Леонід Глібов.
Памятаю, якраз тоді написав він »Мальований стовп« і дуже ховався з цим, бо байка мала політичний підклад. І в тій темній хатинці неначе ясніше стане, як залунають прекрасні слова і в напів незрячих очах блисне завзяте натхнення. Глібов завжди боявся переслідувань, часто оповідав ріжні факти, що здержували розвій нашої мови. Глібова любив увесь Чернигів; навіть потойбіч »Червоного мосту«, де жила урядова аристократія, особа нашого байкаря була в шанобі. Але, на жаль, ця загальна пошана не зреалізувалася в поліпшенні його дуже кепських матеріяльних обставин.
І там за »Червоним Мостом« були в нас свої люди. Іван Григорович Рашевський, губернаторський урядовець, був артистом у повному розумінні того слова: сам видатний маляр[1], він любив також музику і добре розумівся на ній. Жонатий із дочкою багатого власника Подольського, він мав прегарно влаштоване помешкання, де так затишно й приємно було слухати гри на фортепіяні. У нього збиралися завжди місцеві й приїзжі музиканти, він допоміг нам улаштувати концерт Лисенка. Він умів виривати у губернатора дозволи на концерти, українські вистави, на громадську бібліотеку
- ↑ З його картин чимало було на ріжних виставках. Дуже гарна картина »Чернигівські вали«, »Остання розбита гармата«. Він близько стояв до Т-ва Петербурзьких Художників.
