яку для мене цікавість без них могла мати подорож до київських святинь? Я сіла на поїзд і на другий ранок уже верталась березовим гаєм з двірця додому. І тут підвело мене моє фатальне »дворянство«!
Тимчасом ліберальна група чернігівських земців дуже прихильно поставилась до переходу Олександра з стану урядовця-статистика до стану незалежного хлібороба. Земці вже почали розуміти, що їхні протести на земських зборах матимуть силу тільки тоді, коли їх підтримають гласні від селян, і через те ціла партія почала шукати зближення з свідомими селянами. Велика була радість земців, коли вони почули, що Олександра обрано волосним писарем у Шаповалівській волості. Довго вагався Олександер, чи згоджуватись йому на цей вибір, чи ні. Уривки з його щоденника дуже добре зясовують його настрій щодо цієї діяльності.
Восені приїхав до нас ще один революційний діяч — Леонід Жебуньов, як робітник-маляр, помалювати віконниці в нашій новій хаті. Я його зовсім не знала. Прийшов він із двірця з маленькою валізкою, квачами для малювання, такий чистенький, гарний. Мене дуже дивувала його перебільшена охайність, як він щоранку виходив на наш ґанок, витрушував усе своє убрання, щовечора перестилав свою постіль, завжди мав чисту сорочку й жахався того безладдя, що в ньому Маковієв тримав свою маленьку гарненьку кімнату, де вони тепер мали обидва жити. Наче справжній мандрівний маляр, він завжди, малюючи, наспівував. Йому дуже подобалося наше життя. Був він великий естет, любив співи Олександра і взагалі музику. Але підчас нашого першого знайомства він ще не був захоплений українським рухом і належав до російських революційних кол. Був він у взаєминах із тогочасною революційною еміграцією; його брат у-перших, Сергій Жебуньов, був видатний революціонер, і Леонід теж усією душею був відданий революційному рухові. Родом був із Харкова, походив із багатої родини і мав усі органічні риси дворян, що занепадають; слабий фізично, хоробливий, звиклий до розкошів і до комфорту, він тяжко витримував суворі умови життя, що серед них часто його примушували жити ті чи інші доручення партії. Проте ніколи від таких доручень не відмовлявся. Мати з усіх дітей любила його найбільше і повсякчас благала його не вплу-
