Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/95

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

відносини межи всіма нами чотирма не давали їм доходити до сварки.

Тай ніколи було сваритися. Олександер поїхав кінчати опис Ніженського повіту, а я, втративши надію в такі часи дістати якусь посаду вчительки, взялася вчитись медицини, щоб вивчитися на фельдшерку і все-таки провадити далі свою діяльність на хуторі. Надходила весна, і Коля мав дуже багато праці з господарством, що в ній деколи, жартуючи, допомагав йому Ланґінс. Часто він провожав мене до Борзни, куди я ходила лікувати знайомого шевця, що розрубав собі ногу. Багато чого перебалакали ми в цих далеких прохідках (до Борзни було 12 верстов, а коней ми ще не мали). Мій симпатичний бесідник-революціонер оповідав мені про ріжних осіб із революційних кол, докладно їх характеризуючи, і потроху всі мої думки, все серце моє віддавалися цій партії, і в ній тільки я почала бачити рятунок, визволення Росії, а з нею разом і України. Напровесні до Ланґінса прийшов лист від партійних товаришів, — його викликали до Києва на якийсь невеличкий з'їзд. Він одразу заметушився: їхати, зараз їхати! У нього була тоді підвищена температура, ми благали його залишити зїзд, зостатись іще в нас. Але ні — він поїхав. Це були славні »бліни« в помешканні Марусі Ковалевської[1] на Жилянській вул., де й заарештовано тоді майже всіх учасників.

Це страшенно вразило нас із Колею. Якось стало соромно сидіти в нашому спокійному Mon Repos (як каже Щедрин), коли там гинуть справжні діячі за ті самі змагання, за те саме, чого ми хочемо досягти, йдучи безпечнішим шляхом. Я не витерпіла і поїхала до Києва, принаймні хоч розшукати Ланґінса, допомогти йому. Мене зустріли там радісно. Всі були так скомпромітовані, що не мали вже змоги навіть мати зносин із заарештованими: мене просили передати їм як-небудь гроші, дізнатися про їх становище. Такий був у всіх пригнічений настрій, що жаль брав дивитися на наших революціонерів. Хто ще остався на волі, чекав повсякчас арешту. Побачила я в такому стані мого чернигівського знайомого Колоткевича і запросила його до нас на ху-

  1. Родилася 1849, дружина Миколи Ковалевського, за участь в »Народній Волі« засуджена 1879 р. на каторгу, померла 1889 року. — Ред.