Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лива, бо уряд всякій, навіть культурній праці ставив найбільші перешкоди, через те революційні гуртки перейшли до терору. Його розпочала Віра Засулич, стріливши в січні 1878 р. в петербурзького градоначальника, щоб заступитись за права студентів, яких почали з той час суворо переслідувати. В університетах був скрізь неспокій, і наша українська праця майже цілком заховалася або в інтимні гуртки, або в Галичину. Саме імя Драгоманова боялися голосно вимовляти, бо воно було звязане з політичним напрямком діяльности, а т. зв. Стара Громада зреклася якогобудь політичного напрямку і виявляла свою діяльність в складанні словаря, а потім і в виданні справді дуже цінного журналу »Кіевская Старина«. Та й то цей журнал деякі українці передплачували на чуже імя. А молодь українська вся побраталася з російськими партіями.

Але на тлі культурного розвитку народжувалася нова українська сила — український театр. Маленький гурт справжніх великих артистів — Марія Заньковецька, Микола Садовський та Марко Кропивницький розпочали свої вистави, спочатку як аматори, — але промінням свого таланту відразу осяяли сцену київського театру: це був наче перший дзвін, що в темряві придушеної національної свідомости кликав до пробудження.

Під цей час Олександер закінчив опис Ніженського повіту та друк цієї праці, і ми лишилися без жадного заробітку. Але Стара Громада не дала Олександрові загинути, познайомила його з графинею Уваровою, що тоді після смерти свого чоловіка, відомого археолога, перебувала в Києві і шукала кому доручити розпочаті її чоловіком археологічні досліди на Кавказі. Олександер, поручений Антоновичем, отримав доручення їхати на Кавказ. Улаштувавши нас у Києві в невеличких двох кімнатках на Тимофіївській ул., він поїхав на новий для нього »отхожий« промисел, що дуже захопив його науковим інтересом. Я ж заробляла на своїх діток, цілий день бігаючи по лєкціях, — аж у кадетському корпусі мала лєкції музики. Але вечорі цілком віддавала політичній справі. Майже що-дня збиралися народовольці, обмірковували пляни повстань.

Десь на той час революціонер Стефанович зробив спробу підняти повстання серед селян чигиринського