ли наші люди більше просьвічені мали більшу волю. Але й вони терпіли великі утиски; не дозволяли їм ставити домів в серединї міста, не допускали до ріжних ремесл, не давали торгувати своїми товарами. В більших містах (як нпр. у Львові) не вільно було нашому міщанови бути радним або посадником; руські міщани платили більші податки, як инь ші, ще й мусїли на кождім кроцї оплачувати ся польським у- рядникам; українські школи і братства терпіли переслїдува ня; щирих Українцїв часто карали невинно, а навіть дїти- школярі не могли перейти спокійно улицею, бо на них напа дали за се тільки, що вони були Українцями! Не вільно бу- ло будувати мурованих церков, не вільно вести руських по- хоронів і процесій через місто, часом забороняли навіть дзвонити в дзвони; наша віра була в такій погордї, що цер- кви Поляки називали згірдно біжницями. Тому цїлий україський нарід був дуже невдоволений з польського панованя. І селяни і міщани, і бідні і богаті чека ли лиш хвилї, коли буде можна скинути з себе чуже ярмо, стати назад панами на своїй землї. Тому всї дуже заворушули ся, коли весною 1648 р. за- чули, що козаки роблять повстанє проти польських панів. Всї знали, що козаки се наші люди, що з давна втїкали пе- ред панщиною далеко пад Днїпро, у вільне Запороже і там заложили демократичну україську державу. Запорожцї вже від пятьдесяти років робили повстанє, але Поляки все їх по дужували і примушували до послуху Польщі. Тож всї дума- ли, що й тепер війна піде нещасливо для козаків і всї жалу- вали хоробрих українських лицарів. Але вже в маю (648 р. прийшли несподївано веселі віс ти. Якби блискавкою розійшла ся по галицьких селах і мі- стах новина, що гетьман Богдан Хмельницький побив поль ське війско на Жовтих водах; старший над тим війском Сте пан Потоцький був ранений і зараз таки умер, а його жовнї- ри або погибли або пійшли в козацьку неволю. В тиждень по тім прийшли ще веселїйші вісти: була знов битва під Кор сунем і козаки знов розбили польське війско; два польські гетьмани і вся війскова старшина і богато шляхти пійшло в козацьку неволю! Радість підняла ся між нашим народом:
