19- ред чужими, але й перед своїми, бо богато українських мі- щан спольщило ся і стало ще гіршими ворогами для своїх, як Поляки. Наші міщани робили тайком сходини то по цер- квах, то десь далеко на передмістях. Роздумували над тим, що робити. Всїм подобав ся зазив гетьмана і всї радо готови ли ся давати поміч козакам. Міщани були просьвічені і пи- сьменні і зараз вже стали писати листи до козаків: оповіда- ли, які то дїють ся їм кривди і просили гетьмана, щоби при- ходив до Галичини визволяти свій нарід із ляцької неволї. Щоби приготовити ся на час війни, купували рушницї, по пивницях топили олово на кулї і ковали шаб.її. Всї чекали нетерпеливо, що далї буде. Так перейшли жнива. Але в осени, з кінцем вересня, рознесли ся вісти про нову побіду козаків -— під Пилявцями. Се була побіда ще більша як на Жовтих водах або під Корсунем. Тут було зі- бране цїле польське війско, то на польських папів напав та кий страх, що в ночи стали втїкати в Польщу. Нїхто не хо- тїв слухати приказів старшини, кождий дбав про себе, як би знайти ся найдальше від страшних козаків. На місци ли шив ся їх табор повний всякого богацтва і розкоші; килими, дорогоцїнні футра й убраня, золоті й срібні миски, тарелї, дзбанки й чарки, шаблї оправлені сріблом і дорогим камінєм, стрільби, сїдла, всякі присмаки варені й печені, ме ди, вина, наливки, — все те забрали козаки. Козацьке вій ско мало здобичу як нїколи. Сьміяли ся Запорожцї: » Добре, добре пани вибрались на весїлє і бенькет на славу задали; тільки кошту богато положили, сто тисяч скарбу проциндоп- ли!«… Недовго потім в Галичинї заявили ся цїлі громади втї качів панів, що мов безумні гнали кудись на схід. Рівночас и: рознесла ся чутка, що Богдан Хмельницький з славним війском запорожським іде до Галичини. Чутки були правдиві. До Галичини ввійшло козацьке війско. Весь харід ішов на дороги дивити ся на козаків. Попереду перед війском їхали музики: довбуші, труба чі, сурмачі; грають на всїляких інструментах, аж луна йде. Далї їдуть козаки на конях, у високих шапках, у красних жупанах зі стрільбами та списами. Декотрі з бунчуками в ру- ках: се старші: отамани, сотники, полковники. Дехто вспів
