Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

народні маси, хоче , своїм журналом помогти їм піднестися з біди, зібрати всі свої сили для боротьби з лихом.

Іноді статті пані Кисілевської, по силі вкладеного в них почуття, визначаються своєю поетичною формою, своєю художньою красою, напр. „Великоднє Свято“, „Зимові вечорі“, „Діти на сонце“, „На зеленій Буковині“.

Гарячі й щирі політичні статті пані сенаторки. Ось наприклад, перед виборами в статті „Не давайте себе застрашити, будьте дійсними заступниками інтересів свого народу!“, вона пише: „Вкладайте сміло певною рукою картку в коверті. Всі ставаймо до урни, чи здорові, чи каліки, жінки, мужчини, хлопі, дівчата!“

І по виборах пані Кисілевська спішить порадувати виборців хоч невеликим успіхом: „На загал здоровий розум народу взяв верх і повну побіду в виборчій акції одержали представники національного табору. Інстинкт самозаховання народніх мас вказав їм дорогу, якою ступали й ступають усі поневолені народи, коли хочуть добути собі пошану, значення й самостійність. Одне тільки сумне, що так багато голосів ми змарнували, що не мало нашого народу, збаламученого чужою пресою, чужими агітаторами, голосували на листи наших противників“.

Жінок вона навчає, як переносити тяжкі часи кривди без розпуки, а вертатися до праці з новою силою, з новою твердою вірою в перемогу правди: навчає зміцняти взаємну допомогу, мати перед собою постійно велике діло милосердія.

І жінки слухали велике слово відродження, яке несла їм міцна духом пані Кисілевська. Обєднувались і свідомість національна й моральна ширилась по селах Галичини. Крок за кроком організувались і проймались жінки розумінням своїх обовязків і родинних і громадянських, і особистих — бо казала Олена Кисілевська: „Тим, хто хоче організовувати своїх сестер, треба чимало попрацювати над собою, щоб стати ліпшою, розумнішою стати вище якоїбудь пересічною цокотухи, але самій нікого не судити“.

Я мала щастя знати пані Кисілевську. В одну зі своїх „мандрівок“ заїхала Олена Кисілевська й до Праги. Ми зустрічали її на двірці з квітами в руках. Поважна пані, в чорному вбранні, серйозне, але привітне обличчя, з розумними, глибоко нам в душу заглядаючими очима, з „цвікером“, із спокійними рухами й часто з виразом хоробливої втоми в очах. Велику пошану почули, до неї не лише ми, українки,