Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 19 —

Таким народовчим оповіданням є „Виборець” Нат. Кобринської. Тут уже нема ані ідеалізації народу, ані тенденційности — тут сама правда. Дуже гарно змальовано, як поволі пробуджується в душі Якима — звичайного селянина, уперше прикликаного до виборів, його національна свідомість.

„Виборець” по своїй реальній красі, по опису жінки Якима, типової Якимихи, по типовій розмові двох бабів — Якимихи з Іванихою — може бути порівняний із найкращими творами Нечуя-Левицького. Тут ми бачимо, що Н. Кобринська добре знала не лише осередок духовенства, але й щиро селянський, що вона розуміється не лише на жіночій душі, а й на душі звичайного селянина.

З інших коротких нарисів Кобринської з народнього життя дуже гарний у своїй безпретенсіональності — це „Перша учителька”, ота „няня”, від якої діти так безпосередньо набираються знання народнього фолькльору; через неї вони живуть в єднанні з природою і з усіма подіями селянського життя. Це гарненький нарис, на який чомусь критика не звернула жадної уваги.

Правдиво й майстерно написане теж оповідання „Жидівська дитина”. Спробу Кобринської перейти з життєвого реалізму на психольоґічну аналізу — „Судія” — не можна вітати, як удалу. Образ Судії вийшов неясний, блідий, а сама форма монотонна, не яскрава. Не має виразности й маленький нарис „Liebesahnung” — томлення любови молодого студента, що все шукає свій ідеал — золотокудру дівчину з синіми очима. Мріє за нею в хаті, шукає на вулиці, гадає, що знайде на сіножаті в селі, куди їде на літо. Не без гумору написано оповідання „Янова”. Як баба Янова їхала одвідати сина в Бурштин з Пістиня (на Покутті) і які їй на цій короткій дорозі сталися пригоди.

Цими всіма повістями та оповіданнями закінчується реалістична високоталановита творчість Кобринської. Далі, вона захоплюється народнім фолькльором, трохи містичними настроями й пише новий цикль оповідань, які вже не мають жадного реалізму, одірвані від життя. Деякі оповідання — „Блудний Метеор” — вносять щось символічне, але, на нашу думку, досить неясно і необразно. З цих творів найбільш оброблене оповідання „Душа”.

Цікаво, як у творчій чулій душі Кобринської відбилися вражіння страшної війни, які вона переживала самітно в Болехові. Вона озвалася на ці страшні події коротеньким оповіданням-казочкою, як вона сама його назвала — „Брати”.