симовича й Костомарова розпочато наукові обслідування душі українського народу, як вона виявлялася в народній пісні і в історії, і визначалися в декляраціях Кирило-Методіївського Тов-тва основні нариси політичного думання українських поступовців. Але ще зоря нового життя на Україні боролася з темрявою вікової неволі під пануванням московських царів і петроградських імператорів: Шевченко страждав за своє сміле надхненне слово на далекому засланні, суворо покарані були члени Кир. Мет. Товариства і тяжко конали в кріпацькій неволі мільйони українського народу.
._1934.jpg)
Марія Марковичева (Марко Вовчок).
Сентиментальні повісті Квіткі й етнографічні ескизи Стороженка не торкалися тяжких умовин життя тогочасного поневоленого селянства, лише вірші Куліша та його художні історичні повісті тримали українське суспільство в тому ж піднесеному настрою, який був викликаний сильною поезією Кобзаря.
І ось в такий то час в 40 та 50 роки культурного пробудження харківського та київського суспільства виступила на літературну працю та надзвичайна жінка, яку сам Шевченко називав „своєю донею”, яку в присвячених їй віршах він називає „кротким пророком“ — Марія Марковичева, що писала під імям „Марко Вовчок“.
По свойому походженню не була вона чистою україн-
