Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кою; народилася в 1834 році, в родині мішаної національносте польсько-українсько-литовських батьків. Мати її була добре освічена й старанно виховувала своїх дітей. Марія виростала гарною, спритною, добросердечною дівчинкою. Для навчання мати післала її до приватного пансіону в Харкові. Там, мабуть, Марія уперше зустрінулась з українським рухом, бо харківський університет був тоді його центром; там серед професорів визначались українці: Метлинський, Корсун, Костомарів, Петренко; там видавалося українські літературні збірники „Сніп“,  Молодик“.

Потім в Орлі, де М. В. проживала у своєї тітки, збиралось у сальоні пані Мордовиної чимало харківських студентів і московської інтелігентної молоді, а також і місцевої інтеліґенції. У цієї ж тітки молода дівчина познайомилася з визначними російськими етнографами — Якушкіним, Кірєєвським. Сюди ж до Орла був висланий Опанас Маркович (покараний за участь в Кирило-Методіївському Тов-тві).

Українську мову вона почула в дитячі роки від свого діда, який старечим голосом, але з великим почуттям співав їй українських пісень. Особливо ж захопилась Марія українськими піснями, коли почула їх в гарному виконанні молодого баритона, висланця з України — О. Марковича. Вона й сама була дуже музикальна, добре грала на фортепяні, мала велику музичну память і знала на-память до 200 народніх пісень.

В 1851 р. М. В. одружується з Марковичем, і він везе свою гарну жінку до Чернігова, де стає на посаду коректора „Чернігівських Відомостей”. Молода жінка, що звикла в своїй родині до заможного життя, зазнає тут справжніх злиднів.

Родиться в неї дівчина, та скоро вмирає, а батьки не мали грошей, щоб їй який-такий хрест поставити. Починаються переїзди Марковичів у шуканні заробітку з Чернігова до Києва, з Парафіївки  де перебували в багатого землевласника Тарнавського) до Немирова. Але Марія Марковичева вже намітила собі певне завдання і скрізь користується усякими обставинами для його виконання: у Тарнавського вона придивляється до того, як пани поводяться з кріпаками; в Києві оселюється на Куренівці, знайомиться з народом, вчиться його мови, записує народні оповідання, прислівя, пісні, складає цілий слівник української мови; в Немирові, де чоловік її служить учителем у гімназії, вона опинилась серед національно свідомого учительства. Її краса, ласкава горда вдача, її розум скрізь приваблюють до неї людей.