Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

який у ньому запанував у 60-тьох роках. І не з самими українцями познайомилася Марія Марковим у Петербурзі, — вона мала приємність зустрінути приязнь і серед російських найвидатніших письменників, як от: Тургєнєв, Пісємскій, Нєкрасов, Чернишевскій і ін.

М. Вовчок відразу стала в ряди поступових літераторів, і вони вітали її, як талановитого борця за визволення народу з кріпацтва, за яке тоді велись розмови в суспільстві і підготовлялась велика реформа 1861 р., осипали похвалами кожний її новий твір.

М. В. хотілося ще більш побачити світу, ще краще ознайомитися з новими поступовими ідейними течіями. Вона їде з Тургєнєвим закордон лікуватися. А що залізниці ще тоді не було, вони їдуть в кареті втрійку з Богданом; увесь час ведуть цікаві розмови за літературу, за тогочасний політичний стан в Росії. В Европі живе довго в Парижі, в Німеччині; листується з Герценом, з Лавровим. Герцен захоплюється її оповіданнями. „Її книга”, каже він, „незрівнана річ. Її треба перекласти на англійську мову”. Він закликає її до себе в Льондон, але за браком грошей вона не могла поїхати. Взагалі її знайомство із відомими поступовими тогочасними діячами і росіянами і поляками дуже шириться; перед нею встає новий світ, вона прагне активної праці, багато пише, читає…

„Мені мила ця робота, пише вона чоловікові: тим, що вона мене наче заносить у степи, гаї, поля України”…

В 1860 р. вона розходиться з своїм чоловіком, але без сварки, без зради, лише через бажання бути зовсім вільною, незалежною. Дружні відносини між ними тривали аж до смерти Панаса Марковича. М. В. залишається з Богданом ще кілька років закордоном; живе виключно на свій літературний заробіток і часто зазнає з дитиною справжніх злиднів. Вона не вміла поводитися з грішми; як одержить хоч і великі гроші але за який тиждень вже сидить без панчіх, та їсть сухий хліб, аби Богданчикові всього вистачало. Любила красу, природу, їздила до Італії, відвідала Фльоренцію й ін. міста. Хоче повернутися „додому” в Петербурґ, але все не може назбирати грошей на дорогу; живе з сином в злиденній хаті на краю Парижа, годується кавою та овочами; багато пише оповіднань, але не має вже такого захоплення в своїй творчості, як колись. В своїх листах до чоловіка пише розчаровано: „Краще б я щось робила, як ті писання… Що вони значать? Читають їх ті, ко-