вич, Коцюбинський, Стефаник. І всі ці оповідання насичені ненавистю до кріпацтва — це головний протест талановитої, свободолюбної письменниці проти неволі — недолі українського селянства. Дехто любить називати М. В. українською Бічер Стов, але можна сміло сказати, що талант М. В. сильніший і дає більше різноманітних психольоґічних характеристик і більш ріжноманітних обставин, в яких загибали окремі постаті селян і селянок.
Тепер, у новому столітті, при нових вимогах літературної критики трудно дати вірну оцінку прекрасним невмірущим „Народнім Оповіданням“ Марка Вовчка, і ми можемо лише обмежитися та згадати той вічний присуд, що його видав на її твори Шевченко:
|
Недавно я поза Уралом |
 |
|
|
|
|
|
|
23 пипня 1931 р. сповнилося 20 літ з дня смерти пані Олександри Михайлівни Кулішевої, відомої більш під своїм прибраним літературним назвиськом (псевдонімом) Ганни Барвінок. Відома вона українському громадянству і як кохана дружина визначного українського діяча й письменника П. Куліша, і як сама визначна письменниця, що в своїх коротких оповіданнях малювала побут селянства на Великій Україні.
В усіх своїх творах вона звертає найбільшу увагу на долю селянської жінки і правдиво звуть її „Поетом жіночого горя“. Бо мало веселого й щасливого спостерігала вона в родинному життю української селянки, і її недолю вона правдиво описала.
