Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

І Куліш це добре цінив. Він пише їй: „Саша, да благословен буде день нашого знайомства. Много горя іспитав я від свого неблагорозумія, але душа моя задоволена свідомістю, що мене любила й любить така гарна, шляхотна жінка.

А в листі до одного свого приятеля він каже: „Без цієї особи не можу ніде жити, хоча б у самому раю. Без О. М. книжка моя не була б написана. Увесь життєвий клопіт взяла вона на себе, бережучи мій спокій, мій час, моє здоровля. Жадна жінка не могла б стільки зробити для письменника, і разом з цим вона ще знаходила час писати свої власні оповідання, т. з. „З народніх уст.

О. М. прощала свойому чоловікові усі його хиби, усі прикрості, які він їй робив. Вона схилялась перед ним, як перед якимось богом; вона шанувала його, як українського патріота, який увесь був відданий тій справі, тому народові, для якого він працюва.

Тяжке горе було для О. М., коли помер її чоловік. Та й після його смерти вона, повна думок за нього, оздоблює його могилу, для чого щороку проїздить з Полтавщини, де вона жила вдовою, на хутір Мотронівку; клопочеться коло переносу будиночку, в якому жив і помер Куліш, до великої оселі Кочубея в його парк, і сама літом коло нього живе. Вона уважливо складає усі твори, усі папері небіжчика й видає їх частинно в Росії, частинно в Австрії, щоб уникнути суворої московської цензури.

Така була Олександра Михайлівна Кулішева, як людина, як дружина. Не кожний визначний письменник, діяч мав щастя жити під таким ласкавим, розумним доглядом; не кожний мав коло себе такого вірного друга, що розумів його найкращі думки, мрії і сам міг працювати в одному напрямку зі своїм великим чоловіком. Таке щастя дала Кулішева свойому чоловікові.

II.

Що ж саме писала Ганна Барвінок? Ми вже завважили, що вона в своїх оповіданнях зупиняється спеціяльно на жінках-селянках, правдиво розкриває перед нами їхню душу, яскраво змальовує їхній побут, хатні обставини, в яких вони живуть.

Мова її бездоганна, кольоритна, образна, як і справді народня. Як зразок цієї мови можна привести тут уривок з одного з найкращих її оповідань „Русалка. — Оленка оповідає пані усі свої нещасні пригоди: „Треба набігти тро-