ше правду, нічого не ідеалізуючи, не додаючи субєктивного освітлення.
Особливо сильно вимальовані в неї жінки селянки з їх мужньою боротьбою за життя, — і за своє власне, і за дітей і ці постаті остільки психольоґічно правдиві, що чимало літ перевернеться, чимало зміниться ґенерацій і на селі хоч які перейдуть зміни, а типи Григоренка не втратять своєї правди.
Померла українське поетка Христя Алчевська, але коли, як і в яких умовинах життя, ми досі не маємо певних відомостей. Та не скоро відійдуть у забуття гарні її вірші, не пройдуть непомітно в українській літературі кілька невеличких томів її поезій.
За свого життя не була X. А. широко знана на Україні, знали й любили її тільки нечисленні друзі, що в інтимних зносинах могли оцінити її чулу душу, її високонастроєну творчість, могли тішитися її надзвичайною красою й суцільно естетичним і моральним ставленням до людей. Покищо можна скласти лиш дуже короткий її життєпис. Народилася вона в Харкові, в 1882. р. Училася в І. жіночій гімназії в Харкові, потім у Парижі на вчительських курсах. У 1902 р. повернувшись до Харкова, вступила до харківської художньої школи, але не скінчила її. В молодій душі дівчини вже голосно забреніли творчі поетичні строфи й вона перемагає свою надзвичайну скромність, починає друкувати свої вірші — в 1905 р. в Літ. Наук. Вістнику у Львові, а в 1906 уже виходить перший збірник її віршів „Туга за сонцем“, у 1912 „Вишневий цвіт“, в 1917 «Пробудження“, в 1922 „Клематіс“, у 1924 „Моєму Краю“ друкований уже в Чернівцях. „Пісні сонця й простору та „Встань сонце, з-за хмар“, невідомо, коли саме видані. Не ручимося, що зазначили тут усі збірники її віршів; їх ще чимало друкувалося в „Українській Хаті“, а в 1917 — 1918 рр. у журналах: „Промінь“ та „Шлях“.
Жила X. А. здебільше в Харкові, але дуже багато мандрувала по Европі, гостювала й у Галичині й на Буковині, в Чернівцях, де ніжно приятелювала з Ольгою Кобилянською. Родина X. А. була дуже відома в Харкові, батько —
