Сторінка:Софія Русова. Наші визначні жінки. 1934.pdf/73

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

й на Поділлі силу взорів наших вишивок і видала їх чудовим альбомом з поясняльним текстом у російській та французькій мові, щоб поширити його на чужині.

Виростала маленька Леся серед темних волинських гаїв, гралася з селянськими дітьми, не говорила іншою мовою, як українською, одягалася в народню одежу. Мати виховувала її в щиро-українському дусі, не віддавала ні до якої школи, бо тоді не було українських шкіл на Великій Українї, а лише російські. Отже Лесю вчила сама мама, до неї ходили вчителі. Знала Леся перфектно кілька чужих мов. Коли-не-коли приїздила Леся з мамою до Києва, там ще набирала всякого знання, і серед своїх київських товаришок лісова волинянка визначається своїм розвитком, своєю широкою ідейністю.

Коли це раптом, як минуло 12 літ, Леся захорувала на страшну хворобу — туберкульозу костей. Спочатку заболіла рука — довелось Лесі покинути музику, а вона почала вже добре грати на фортепяні й дуже журилась, що не може далі вчитися. Потім стали боліти ноги.

Ця смертоносна хвороба мала вирішальний вплив на все життя молодої поетеси; їй не хотілось вмирати, вона вже почувала велику силу, глибокі джерела творчости й усю свою молоду енергію звернула на дві речі — на розвиток свого поетичного таланту і на боротьбу з хворобою, завзяту боротьбу за своє життя. А життя для Лесі Українки було тісно звязане з можливістю творити, і ми бачимо її молодою 17 літньою мандрівницею, — то за вказівками лікаря їде шукати сонця, єдиного ратунку з цієї хвороби, гарячого сонця в Крим, до Італії, до Єгипту.

З її власних листів ми бачимо, як пристрасно віддавала вона свої молоді сили свойому поетичному призванню: в високій температурі, змучена стражданнями тіла, вона цілу ніч пише; ранок застає її в ліжку із зшитком та олівцем у руках, гарячу, виснажену фізично, але щасливу від виконаної праці, від талановито образно висловленої її думки. І де б вона не була в своїх постійних мандруваннях: чи в чарівній Італії, чи в мовчазних гарячих пустелях Єгипту, всі думки її летять на Україну, як вона сама каже: „І все таки до тебе думка лине, мій занапащений нещасний краю“.

Усі свої молоді роки вона прожила, розвинулась під міцним впливом своєї матері. Від неї вона захопилася тим романтичним націоналізмом, який так відбився на її перших