правдиво, що ця повість може стати настільною книжкою кожної молодої жінки. Її цю глибоко-чулу героїню Зоню можна у всесвітній літературі поставити обік з „Лелією“ Жорж Занда, або з Лізою з „Дворянського гнізда“ Тургєнєва.
Гарно описаний другий тип жінки в коротенькому оповіданні „Аристократка“. Такий твердий в своїх раз намічених на все життя шляхах, що не вважає на жадні перепони при його проведенні. І разом коло неї поставила тонко намальований образ, мов силюет, молодої дівчини, що прагне чогось високого в життю, шукає його в музиці — „Impromtu phantaisie“ і не знаходить щастя.
В усіх своїх створених жіночих постатях Кобилянська вище над усе ставить силу духа, яка дає жінці можливість вирватися на волю, розвинути свої духові здібності, бути суцільною в своїх чинах і щирою в виконуванні раз собі наміченого обовязку, раз улюбленого ідеалу життя; або ж — зломати своє життя, але самій не відступатися від свого ідеалу.
Велике виховне значення для української молоді мас ця серія високохудожніх новель, нарисів, повістей, що всі освітлені не лише естетичною красою, а й високо-моральним піднесенням. А це не проводиться якось тенденційно, або в моралізаторський спосіб, але так природно, так щиро, бо сама авторка саме так тонко перечуває, так серйозно ставиться до життя і сама перейнята високою ідеєю: нема в життю щастя без вільного розвитку й без радісного виконання свого обовязку.
Психольоґічна аналіза правдиво проведена в творах Кобилянської не лише в жіночій душі, — вона дає такі самі певні характеристики й мужчин; як нпр. в „Землі“ обох братів, в „Царівні“ негативний тип Орденіна, героя повісти „Через кладку“, або „Він“ в гуморесці „Він і Вона“.
Ті малюнки, що дає О. Кобилянська з народнього життя, дихають правдою і виявляють глибоку спостережливість авторки й розуміння ріжноманітних відносин між членами одної родини, одної громади. Сильно написана повість „Вовчиха“, в якій так суцільно проведений характер страшенної егоїстки, владної Вовчихи, що заїдає вік своєї доньки, не дозволяючи їй одружитися ні з одним парубком, що її сватав. Легкими штрихами, але так виразно виявлена безпомічна та дуже симпатична фігура чоловіка владної господині, який не має голосу в жадних родинних, радах, але завжди,
