Сторінка:Співомовки (1921).djvu/46

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  44  — 
35. Хмельницький з Ляхами.

Стали колись Хмельницького
Ляхи підмовляти,
Щоби нашу Україну
З Польщею зєднати.
 А Хмельницький їм говорить:
 Сядьте, добрі люде!
 Послухайте мою байку,
 Чи правдива буде?..

Ото був собі господар,
Мав їдного сина,
І любив він його щиро,
Сказано, дитина…
 Любив його, як дитину,
 Годив, як паняті;
 Але в того чоловіка
 Був і вуж при хаті.

І бувало, як дитина
За обід сідає,
В тую пору ізпід печи
І вуж вилізає…
 І що дитя йому кине,
 Що само упаде,
 Вуж полізе, позбирає,
 Вуж і тому радий!..

Але раз дитя почало
Із вужем дрочитись;
Дрочило ся, дрочило ся,
Далі стало битись.