14.Що ты заробляешъ, то те й пропиваешъ, |
Примѣч. При множествѣ варіантовъ это самая любимая пѣсня Малороссійскаго мужика, когда онъ, по какой либо причинѣ, предается горю: особенно, если притомъ воодушевленъ горѣлкою. — Силлабическій размѣръ сей пѣсни одинаковъ со слѣдующими: а) Горежъ ме̂нѣ, горе, нещастлива доля. б) Якъ бы ме̂нѣ зранку горѣлочки шклянку. — Первая тоже печальнаго содержанія, а вторая веселаго; тактъ другаго размѣра (въ двѣ четверти) и мелодія плясовая.
" Мéнѣ мати наказала,
I
Шобъ я мужа шановала;
I
- А я éго шаповала,
I
До отавы припинала.
I
- Отъ ѣжъ, мужу, траву тую, I
Закóль борщу я зготую.
I
" Поки борщу зготовала, Сёмъ разъ Ляшка цѣловала.
9 Ище буду громадити, Шобъ другого
принадити.
? И въ копыцй поскладаю, На третёго поморгаю. ? Ляшокъ любый, Ляшокъ милый. Пойду зъ Ляшкомъ до могилы.
I
9 Бувай, мужу, здоровенькій.
I
Для другои ты миленькій.
- Якъ я сѣно громадила,
ляшка къ собѣ приналила.
АаI
Смита,
105. " Болитъ моя головонька — вóдъ самого чола, Не бачила миленького — сёгодня и вчора. 9 Ой бачиться не журюся, — въ тугу не вдаюся; А якъ выйду за вороты, — одъ вѣтру валюся.
- Ой бачиться, що не плачу, — сами слёзы льються;
Одъ милого нема людей, — одъ нелюба шлються. 4. Немажъ мого миленького, — нема мого сонця; Нé съ кѣмъ мёнѣ розмовляти — сидя у вóконьця.
- Немажъ мого миленького, — що карыи очи;
Не съ кѣмъ мёнѣ размовляти — въ темненькіи ночи. 9 Нема мого миленького, — нема его тута; Позходила по слѣдонькамъ — шавлія и рута.