Якоїсь яскраво зазначеної пропорційности в відношенню частин — як в плані, так і в фасадах та перекроях — на нашу думку, в сій хаті трудно добачити. У всякому разі, всього того, що так яскраво б'є в очі в хаті по Єлисаветинському пров., й почасти задержалось і в хаті по Заїківській 39 — тут немає. Навпаки, від неї віє ремісничою сухістю та безбарвністю. Тут ми зустрічаємось з характерним зразком найбільш розповсюдженого типу (в розумінню стилю) пізньої міщанської оселі. Де-що в відношенню частин повторено і тут,[1] навіть з деякими відмінами. Але повторення се цілком механичне. Єдине, що заслуговує в ній уваги, се — хрещатий план. Коли-б пощастило його твердо установити для хат, то се-б був ще один місточок між хатами та церквами. Та на жаль ми не можемо в сьому випадку з певністю сказати, чи такою хата була й задумана, чи такою стала в наслідок переробок і добудов. Може швидче друге. В ряді випадків зустрічаємось в Харькові з трьох-чи чотирьохкамерними хатами, де всі зруби стоять окремо, а місця зтику їх закриваються лисицями, або навіть лише забиваються глиною. Се спостерігаємо і в хаті ч. 70 по Основянській вул. І ніщо не перечить припущенню, що спочатку напільна стіна кімнати, як то бачимо в величезній більшости хат такого типу, не виступала за линію стін обох хат; сей виступ міг з'явитись в наслідок переробок з метою збільшити площу кімнати. Що-ж до другого виступу (чулан і холодні сіни), то тут план примушує думати, що він (виступ) результат пізнійших переробок: спочатку хата мала лише піддашок вподовш всього чола. Перетворення прямокутного плану хати на хрещатий примусило ускладнити ферму покрівлі. І от тут будівник яскраво виявив повну мистецьку безпомічність. Він не в силі був відступити від чотирьохсхилости і перекрив виступи плескуватими (116°!) напусками; навіть заломити їх з боків не зумів, а забрав щоки дошками. В наслідок сього, а також і в наслідок того, що причілкові схили заломлено дуже мало, як на таку довгу будову (47°), в ракурсі покрівля западає і розлазиться на всі боки. В Лебедині на Харьківщині нам довелось бачити дві хати теж хрещатого плану, але тут майстри цілком інакше розвязали проблему. Тут покрівля з причілків заломлена дуже круто, кімната вкрита теж крутим трьохсхилим дахом, а сінешний виступ — з високим крутим фронтоном — перекрито на два схили. В наслідок сього дах не западає, а глядач бачить, як на ньому завязується мальовнича гра пересічених линій та площин.
належить Кудю; збудована батьком сучасного господаря років 60 тому назад. Поставлена глибоко у дворі одним причілком до вулиці, а другим до вигону. Двір — просторий відкритий. За хатою невеличкий садок; перед хатою росла тополя (зрубали торік). По плану будівля належить до типу чотирьохкамерних: дві хати, кімната та сіни. Вподовш чола тягнеться широкий (2 м.) піддашок на сішках. Двері з обох хат ведуть не в сіни, як звичайно, а на піддашок, а се повело до того, що частки піддашку перед дверима, щоб забезпечити хати від вистужування, довелось забрати й перетворити в холодні сіни[3] Стіни хати — сторчові з пластин, зтягнуті вгорі ощепом в три вінці з брусів рублених в замок з остатком. Підвалини — з
- ↑ Вишина кістяка покрівлі=вишні стін, схема плану — наблизно та-ж, що і попередній хаті, конструктивні засоби та инші традицією вироблені типові прикмети українського житла ті-ж, що і в инших старих хатах.
- ↑ Див. табл. VIII—X, рис. 13—18.
- ↑ Можливо, що се все результат пізнійших переробок і що спочатку всі двері виходили в сіни, а піддашок весь був відкритий.
