Сторінка:Старі хати Харкова. 1922.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кругляків, лежать на стоянах. Сторчівка в стінах пригнана нещільно, через се зімою в хатах вахко й холодно. Призьба з трьох боків цегляна, з чола-ж забрана дошками у шулки. Хата стоїть на похилому грунті; через се призьба од вулиці має 0,60 м заввишки, а од вигону 1,00 м. Підлога всюди дощана нефарбована. Стеля наслана з дошок всуміш з пластинами. В обох хатах покладено по одному сволоку вподовш чола; в кімнаті сволок окремий. В сінях стеля дощана без сволока. Піддашок підшито дошками по сволочкам. Вкрита хата соломою на чотирі схили; сніпки покладено колосками вгору. Покрівля вивітрилася і дуже побита горобцями; місцями її підновляли то очеретом, то соломою, — але теж давно. Стріха на причілках (1,00 м) піддержується підстрішними брусами, покладеними на випуски ощепин та сволоки, з чола — прогоном, підпертим сішками піддашку, ззаду — кінцями кроков. Крокви й бантини — з кругляків (d=0,17 та 0,12 м.), лати — з жерток розпущених надвоє (d=0,09 м.). В поперешньому перекрої крокви дають 93° при вершині;[1] причілки заломлено під кутом 47—48°. Довжина гребня покрівлі в сій хаті наблизно вдвоє коротша за довжину стріхи вподовш чола. Піч в меншій хаті вариста з кахляним дзеркалом. Кахлі полив'яні білі з квітками. Такі-ж печі були раніш в великій хаті та кімнаті; тепер їх заміняють плити. Димарь — один; бичок лежить на двох кругляках, положених вподовш хати на поперешні внутрішні стіни будови. Обмазана хата глиною досить товсто, з окола — по рештовці, з середини без рештовки. Побілена хата з окола і з середини крейдою; раніш стіни були блакитні. Вікон з причілків в сій хаті вже по троє, тоді як в найстарших малось лише одно, а в пізнійших двоє. Вікониці пофарбовані в зелену фарбу. Двері не фарбовані.

По формам наша хата мало чим ріжниться від старих типів, але план в сучасному його вигляді — продукт нової економичної доби. Се вже не хата на одну сімью, а «доходний домок» з трьома ізольованими мешканнями, зручний для наймання небагатим мешканцям. Вифарбовані в зелений кольор вікониці ясно свідчать, що і засади поліхромії старої української хати тут вже грунтовно забуто. Тим цінніші для нас уламки старого стилю, донесені традицією. Вони суть слідуючі: велика хата в плані дає чотирьохкутник дуже близький до квадрату; довжина малої хати з кімнатою = діагоналі великої хати; довжина сіней (чи кімнати) = ширині піддашку = ⅓ діагоналі великої хати. Вишина кістяка покрівлі = вишині стін з призьбою. Внутрішня вишина хати = ½ довжини причілкової стіни. Двері в кімнату зберегли старі пропорції 1:2; вікна дають відношення довжини до вишини 3:4; вишина вікон (наблизно) = ⅓ вишини стіни.


Хата по Основянській вул. під ч. 64.[2]

Зараз в хаті живуть чужі люде, тому докладно довідатись про історію її не пощастило. Як переказують сусіди, садиба колись належала Капшукові, котрий згодом продав її своєму сусідові Лисенкові. Лисенко розібрав тин між своїм двором і сумежним, в наслідок чого одержався просторий двір з двома ворітьми (на плані оселі нанесено лише двір Капшука). Лисенко потім спродав свій плець з хатою сучасному господареві — Давидовичу. Під час великої пожежі 1869 р. на Заїківці наша хата по переказам ніби-то не горіла і їй налічують за сто років.

 
  1. Збільшення кута на 3° визвано тут підведенням під один схил з хатою піддашку.
  2. Див. табл. XI—XIII, рис. 19—24.