Що виділяє сю хату з поміж инших старих хат Харькова, так се багата й тонко виконана різьба. Кінці ощепин не тільки дають фігурну сільвету, а крім того ще по одкосам вони оздоблені „ялинкою“ (в двох вариянтах). Підстрішні бруси так з чола, як і з причілку прикрашено лиштвою в обох випадках відмінного рисунку, а чільний брус крім того має ще лиштовку на одкосі. Особливої-ж уваги заслуговують сішки з їх лиштовками — поясами, котрими починаються своєрідні голівки сішок.
Чотирьохкутник плану (хата, кімната та сіни) має відношення сторін 3:2. Половина діагоналі його дає довжину хати по чолу. Вишина стін = ½ довжини причілкової стіни. Коли розглядати поперешній перекрій, то не можна не помітити, що в основу його покладена така схема: весь перекрій вписується в квадрат, нижня половина його дає нам схему зрубу, а рівнобічний трьокутник, вписаний у верхню половину квадрату (основа = стороні квадрату, висота = ½ сторони), дає схему покрівлі. Дверні прольоти наближаються до відношення 1:2, а віконні — менш близько — до відношення 3:4.
починає собою групу хат з Лисої Гори. У дворі — дві хати: нова — під залізом, причілком на вулицю, в котрій живе господарька оселі — вдова Радченкова, бабуся літ 60, і стара — під соломою, поставлена на 1 м. вглиб двору. Орієнтована остання, як і перша причілком до вулиці, чоло її дивиться на схід. Збудована стара хата не за памяти господарки, отже їй за півсотню літ. Хата дуже запущена: покрівля держиться лише над великою хатою, де ще живуть мешканці, сіньми та кімнатою; над малою-ж хатою покрівля й стеля завалилися, вікна, рями й вікониці (за виключенням одного вікна) тут повиймано, призьба зникла, стіни облупилися й почасти розібрані і все це пішло на паливо.[2] Сінешна надвірня стіна похилилася на двір і підперта двома підпірками. Од ганку лишився лише поміст.
Будівля — чотирьохкамерна: велика хата, мала хата, кімната і сіни з відкритим ганком перед ними. Стіни — рублені (дуб і сосна) з брусів та півкругляків, з остатком. Облуплений та почасти й розібраний зруб малої хати позволяє установити: 1) що на будівлю її пішло дерево з якоїсь старійшої рубленої будови (на кутках кінці де-яких брусів мають чопи для зтачки), 2) що в вінцях дерево зтачане в той спосіб, що один кусок закінчується чопом, котрий входить в гніздо другого куска, 3) що вінці повязані між собою тиблями. Зруб великої хати виведено окремо; окремо також виведено і зруб малої ҳати. Продовжені чільна й напільна стіни малої хати, запущені кінцями в сторчову стойку, поставлену впритул до зрубу великої хати, утворюють надвірні стіни сіней та кімнати. Переборка між сіньми та кімнатою виведена з пластин, кінцями запущених в дві стойки, поставлені впритул до внутрішніх стін обох хат. Кімнату від меншої хати відділяє зараз цегляна стінка; раніш тут стояла піч, котру згодом розібрали, а дірку в стіні заложили цеглою. Верхні вінці поперешньої стінки, сполучаючі чільну й папільну стіни, остались і досі. Число вінців в малій хаті 14. Підвалини лежать на стоянах. Підлога у великій хаті дощана, в инших камерах глиняна. Стеля в обох хатах кімнаті і сінях дощана, завалена на горищі грубим шаром глини. В хатах (великій і малій) стеля наслана по сволокам — в кожній хаті по два — положеним вподовш чола. Вкрита хата соломою на чотирі схили. Кістяк покрівлі складається з кроков, пов'язаних бантинами й обшитих латами. Лати спочатку
