ного роду війська, не порушаючи без конечної потреби істнуючої організації.
7. Коли для сукупних чинів обєднується кілька загонів або військових частин, не обєднаних сталою орґанізацією, старший з начальників приймає на себе спільну команду, не чекаючи на це особливих приказів.
Старшинство вважається по посаді[1], а коли посади рівні — по ранзі.
8. В разі вибутку начальника і до призначення нового, командування обнімає старший з начальників, що залишилися.
Для цього кожний начальник призначає на випадок свого вибутку не менш, як дві черги заступників по старшинству.
9. Кожен вояк мусить розуміти свій маневр, тому всі начальники повинні вчасно ознайомлювати своїх безпосередних підлеглих з тим, що саме й з якою метою їм доведеться чинити.
10. Розпорядження начальника про виконання боєвих завдань, походних рухів, розполог на відпочинку і инші чини у полі видається в наказах.
Підлеглі начальники, що відбирають особливе призначення з приказу старшого, видають для довірених їм частин свої накази.
Розпорядження, що видається в імени начальника особами уповноваженими на це в порядкові керування, викладається в розказах.
Таким наказам та розказам провадиться окрімну нумерацію для відріжнення від повсяк-
- ↑ Начальника, якому надано по посаді певні права, вважається старшим від начальника, що лише користується такими же правами.
