зрозумів його, повинен повторити це розпорядження.
17. Накази и розкази повинно видавати з таким обрахунком, щоб військо, одібравши їх, мало час ґрунтовно ознайомитись з ними й зробити всі потрібні розпорядження.
В разі затримки в складанню письмовних наказів та розказів військові завчасно подається короткі відомости, необхідні для попередніх розпоряджень.
18. Щоб вияснити обстанову та правильно керувати військом, начальники всіх степенів подають старшому начальникові ті відомости про ворога і про місцевість, що вони одібрали, а також відомости про чини, стан і положення довіреного їм війська.
Відомости подається в доповіщеннях.
19. Головна вартість кожного доповіщення це — певність і вчасність.
Той, хто посилає доповіщення, повинен перевіряти здобуті відомости; подаючи їх, слід відокремлювати те, в чому сам переконався, від того, про що довідався від инших, чи про що здогадується.
20. Письмовим доповіщенням давати перевагу перед словесними.
21. Про що й коли треба посилати доповіщення, визначається обстановою, але обовязково треба доповіщати:
- 1) про ворога: під час розвідки — про першу зустріч з супротивником, про викриття його піхоти, про уґрупування його війська й про зміни в йому, про незнайдення ворога в тому місці, де гадалось, що він мусів би бути; в бою, яке
