Тиміш. Не журіться, я далеко не зайду.
Савка. Слухай, Тимоше, кажу тобі без жартів, дай нам спокій! Та того, що ти загадав, не буде. Правду кажу! — А то щоб ми ще й не посварилися з тобою!
Тиміш. Буде чи не буде — побачимо далі. (Пішов).
Савка (довго й люто позіхає, крутячи незадоволено головою). Ху! І де ти в лихої години взявся басурменський парубче!.. Так-же був заснув… (Новий наступ позіхот, ще лютіщих). Сказився-б ти йому, вражий сину. (Чути парубочі вигуки; Савка прислухається). Та й ні втоми їм, ні угаву немає! (Зіває, як не перерветься). Тьху! (Пішов).
З гамору десь виривається на селі пісня-дует.
Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
Що парень дівчину вірнесенько любить,
А зайнять не насміє…
Щебечуть солов'ї.
Тиміш. Добривечір!
— Здорові.
— А чи тут живе Савка Щербина!
— Тут, а на що він вам?