Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

„Невдовзі вона зростеться и буде на всю будуччину одноцільна!“

Це розуміння Росії, як держави природою й культурою одноцільної, є з ґрунту фальшиве й ненаукове. Коли такий погляд панував у Середній, німецькій Европі, колі його найде читач в обох найбільшими вважаних німецьких книжках про Росію[1], то це не може нікого дивувати. Німецька наука і політика все ставляла й мабуть ще ставляє державу понад народ. Супранаціональна держава була з легко зрозумілих причин ідеалом обох німецьких держав і суспільностей Середньої Европи. Та ніяк не можна зрозуміти, чому погляд на Росію, як на одноцільну національну державу, так уперто держиться в Західній Европі и в Америці.

Seton Watson (Scotus Viator)[2], Namier[3], Wickham Steed[4] і инші визначні автори, вживаючи що найгостріщих засобів критики, признали істнування Австро-Угорщини безвартісним, ба й шкідливим, і жадали поділу її на національні держави. Подані там

  1. O. Hoetzsch. Rußland. II. Aufl. Berlin, 1917. A. Hettner. Rußland. II. Aufl. Leipzig, 1916.
  2. В збірнику The War and Democracy, 1914.
  3. Germany and Eastern Europe, 1915.
  4. The Quintessence of Austria („The Edinburgh Review“, Oct. 1915).