на сипний тиф. Довіз медикаментів був бач зачинений!
Наслідком такої політики Антанти справа української національної держави попала в дуже скрутне положення. Український народ опинився в небезпеці попасти у ще гірше положення політичне, як перед великою війною. А це положення було як усі знаємо, далеко не рожеве!
Шведський учений R. Kjellén поставив три типи промахів проти національного принціпу[1]:
Тип А. Нація має єдність та не має свободи. Вона обєднана в одній державі, яка однак не є її національною державою. В такому положенні були пр. Чехи в Австрії, Латиші в Росії. Такі народи дізнають більших чи менших перешкод у свойому розвиткові та через автономію стремлять до самостійности й розрушують звязок держави, що над ними панує в більшому чи меншому розмірі.
Тип Б. Нація має вчасти свободу та не має єдности. Частина її має свою національну державу, останок підлягає владі чужих держав. Він старається позбутися їх і прилучитися до власної національної держави (Сербо-Хорвати, Італійці, Румуни
- ↑ Die politischen Probleme des Weltkrieges Leipzig, 1918, стор. 55 дд.
