Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/115

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

численніщий, як польський, і багатший від нього так матеріяльною, як і умовою культурою в цім часі, коли Польща принаджена багацтвом України почала свою експанзію на схід. І хоч потім польська держава й суспільність не занедбали жадного, хоч би й найдрастичніщого способу гноблення, ба винищування проти українського народу, хоч Поляки й Татари працювали рівночасно й дуже успішно над знищенням української культури, щоб могти без перешкоди використовувати багату землю, український народ трівав, ріс в число й силу й розсадив у кінці польську державу, відірвавшись хоч і частю тільки від неї. Від тепер Польща тільки веґетувала, й то тільки з бідою, одно століття. Таксамо Москалі пізнали й оцінили дуже швидко з одного боку безмірну вартність української землі, з другого боку велику небезпечність українського народу для Московщини. Тому вони цілими століттями консеквентно працювали над тим, щоб перемінити український народ у некультурну етноґрафічну масу й потім зрусифікувати. Та Українці мимо цього остали другим по величині народом Східної Европи, подвоїли саме в часах найбільшого національного утиску обсяг своєї національної території й причинилися в 1917. р. найбільше до цього, щоб російську велитенську державу розсадити.