частина України, не відважиласяб піти за приміром колишньої Литви.
З приводу цього мусить лежати в інтересі кожної держави, що володіє Україною чи її частиною, щоб український народ остав неграмотною, безпросвітною, господарсько відсталою, економічно зруйнованою масою.
Супроти такої дійсности домагання Українців на самостійну національну державу не є ніякою люксусовою забаганкою якогось шовіністичного націоналізму, а гіркою конечністю. Тільки українська національна держава може дати Українцям їхню рідну мову в школі й уряді і в цілім публичнім життю. Без української державности, поділені поміж чотирі сусідні держави, мусілиб 40 міліонів Українців, або підпасти повільній культурній смерти, або, живучи далі на давній лад, в одному з найбагатіщих країв землі, спинювати тільки поступ культури замість йому підсобляти. Tertium non datur.
Вигублення українського народу — отсе був би одинокий середник, що міг би чотирьом сусіднім — цим евентуальним поділовим державам України, запевнити мирне життя й надійний розвиток. Тоді український проблєм, так для всіх сильних „мира сего“ невигідний, щез би відразу. На жаль, фізичне вигублення 40 міліонів людей в
