Польщу й до нового її поділу. До такої ціли буде цей подвійний союз мати цілком певно достаточні сили й польська проблєма буде знова „отвертою раною на тілі Европи“.
З усіх цих причин лежить у найвищім власнім інтересі Польщі (й европейського мира), щоб Польща була тільки національною державою й обіймала виключно дійсно етноґрафічно польські землі. Ця національна держава буде тоді дуже кріпкою державою середньої величини, ґеоґрафічно й етноґрафічно дуже одноцільною, житиме в мирі й тісному союзі зі сусідними славянськими державами. Тоді Польща буде дійсно могла успішно відгравати відповідну ролю в державній системі нової Европи.
Звучить це для Поляка, що правда, парадоксально, однак думаю, що українська національна держава може бути найсильніщою підпорою польської національної держави. По чистенькім розділі суцільних територій Українців та Поляків політичними границями мусить антаґонізм цих обох народів, скорше чи пізніше злагідніти, а то й цілком уступити. Тоді зараз може розвинутися мирне співжиття обох народів і держав, основане на тривкій
