Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/140

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тим думкам щораз зростати й кристалізуватись. Балтійсько-понтійська федерація, зложена з Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білоруси й України є нині ціллю дуже впливових кругів усіх згаданих держав. В разі здійснення цеї федеративної ідеї станулаб на місці західних і південних ґуберній Росії державна федеративна звязь з поверх 1,700 000 кв. км. простору й поверх 70 міліонів населення. Цілий поміст між Балтійським, а Чорним морем і Каспієм, так важний для світової торговлі й лучби, був би доменою цеї проєктованої звязкової держави.

Ширше обговорювати політично-ґеоґрафічне значіння евентуальної балтійсько-понтійської федерації лежить поза рамцями нашої книжки. Та кілька уваг про неї можна помістити. При думці будови такої федерації відгравають велику ролю хоч би тільки півсвідомо, або й несвідомо фізично-ґеоґрафічні елєменти. Ми бачимо тут, як народи, котрих краї творять фізично-ґеоґрафічні індивідуа серед східно-европейського комплексу країв (Фінляндія, Балтія, Україна), стремлять до обєднання. Так ґеоґрафічне положення, як і загальні природні відносини яко підстави господарства самі родять думки про політичну злуку. Польщу заздалегідь виключається з тієї федерації й не тільки тому, що Латиші,