говорити відносини цеї останньої до її західних і південних окраїн.
Як довго Україна творила інтеґральну частину російської світової імперії, було її значіння для неї дійсно велике. Для евентуальної відбудованої Росії воно може бути ще більше. Відкладаючи господарсько й лучбово-ґеоґрафічні міркування до осібної глави цеї книжки, обмежимося тут на чисто політично-ґеоґрафічні справи.
Російська імперія недавньої минувшини не має зі староруською Київською державою нічого спільного. Це є державний твір центрального народу Східної Европи — Москалів чи пак Великоросів. Російська держава розширилася завдяки прихильним обставинам майже до меж можливости. До Півночі й Сходу, в напрямах найменшого опору зі сторони так фізично-ґеоґрафічних, як і антропо-ґеоґрафічних чинників, розширювалася російська держава дуже швидко. Далеко повільніще було її розширювання на Захід і Південь, де, що правда, не було спеціяльних природних труднощів та за це антропо-ґеоґрафічні були тим сильніщі. Вже в першій половині XVII століття дійшли Москалі аж до Тихого океану й осягнули тим робом на Сході найкращу природну границю — море. На Півночі вони це зробили ще скоріще. Експанзія на Південь і Захід мала в XVI. столітті
