Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/151

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ковського царства та показала дуже скоро, що не вистарчає, щоб перейняти заморську лучбу такої велитенської держави. Побережжя Ледяного моря виконувало від того часу тільки одну з функцій границі — охоронну. Щойно в 70-их роках XIX. віку доказано (подорожі Норденшельда 1875, 1876, 1878–79), що це побережжя є таки не без вартости, щойно в початках XX. століття розпочато використовування незамерзаючих пристаней мурманського побережжя (пристань Катерини, мурманська залізниця). Тут є перший від Заходу пункт океанського берегу, що його досягла Росія. В безпосередньому сусідстві лежать другі місця, на котрі направляється експанзія Росії (Varanger Fjord, Tanafjord, Lyngenfjord, Tromsö і т. д.), що своєю чергою викликує в скандинавських державах оправдані побоювання[1].

Володіння довгим східним побережжям Балтійського моря чи посереднє (через Фінляндію), чи безпосереднє, було для Росії в минувшині безумовно „вікном в Европу“. Нині й на будуче це вікно не є досить велике й кожної хвилі можуть

  1. Sven Hedin. Ein Warnungsruf. Leipzig, 1913. — Kjellén. Die Großmächte. Leipzig, 1914. — Kjellén. Schwedische Stimmen zum Weltkriege. Leipzig, 1916. — Hettner. Rußland. Leipzig, 1916, стор. 258 дд.