прецінь величезні можливости експанзії в черені Передньої Азії, що лежить безпосередно за Кавказом[1]. Цей черен творить переходову країну поміж Малою Азією на Заході, Іраном і Перською затокою на Сході, Східною Европою на Півночі, Єгиптом і Арабією на Півдні. В цьому черенному краєві Передньої Азії лежать: Закавказзя, Вірменія, Західний Іран, Месопотамія і Сирія з Палестиною. Це не припадок, що саме тут стояла колиска людської культури. Цей край є в дійсности антропоґеоґрафічним череном Старого Світа, цілого східного комплєксу контінентів. Сухопутні й морські шляхи з усіх сторін світа переходили й перехрещувалися від тисячліть саме тут. По довгих століттях занедбання й позірної маловажности вертає ось тепер давне значіння знова і то, на скільки можна передбачувати, в скріпленій мірі.
На цей трапезоїд: Кавказ–Ніль–Перська затока звернула свою увагу від століть російська імперія. Ми згадували вже давніще, що Петро Великий, як тільки згнобив повстання Мазепи й станув твердою
- ↑ Dix. Geographische Abrundungstendenzen in der Weltpolitik („Geographische Zeitschrift“, XVII, 1911).
