силами здобула Росія Кавказ, а Передкавказзя сколонізувалося теж переважно Українцями. Останки запорожських козаків, поселені 1792 над Кубанню, творили багато десятьліть передню чату заразом і російської імперії й українського елєменту в цих сторонах. В цій самій мірі, як російська імперія посувалася політично на Південь, посувалося українство колонізаторсько на Схід, досягло вкінці Каспія й відгородило широким східнім причілком своєї національної території Московщину від Кавказу й від цього помосту народів, що поклався в черені Передньої Азії, між трьома частями світу.
Та цеї обставини не завважив ніхто, навіть російський уряд. Навпаки, закавказьке передпілля він використував щораз ширше для експанзії на Південь. У цій експанзії можна без труду розріжнити три головні напрямки. Перший іде на Захід, щоби через Малу Азію дійти до Царгороду, другий на південний захід до Іскендерунської затоки, Сирії й Червоного моря, третій на південний схід до Перської затоки.
Напрямок західний, через Малу Азію, мав на ціли головно перемінити Чорне море в російське „mare clausum“. Утворені в XIX. столітті балканські держави — Румунія й Болгарія перешкодили Росії в
