обхваченні Чорного моря від Заходу. Тут, у Малій Азії, вона не бачила ніякої поважної перепони між собою та столицею занепадаючої османської держави. Навпаки — вірменське питання все давало притичину вмішатись. Злагода з Анґлією 1907. р., здається, вирівняла для Росії цю дорогу, ще більше мабуть лондонські переговори з початком світової війни. В лютім 1915. р. признали міродатні круги Анґлії аспірації Росії на Царгород і доступ до вільного моря цілком виразно, як „уповні симпатичні“[1]. Те саме відноситься мабуть також до аспірації Росії на Іскендерунську затоку. На одній карті H. Johnston'а[2] бачимо південно-східню Малу Азію й Курдістан замальовані російською краскою.
Маючи в руках Царгород, Дарданелі й Іскендерун, сталаб Росія середземноморською державою, яка задля свого велитенського запілля перевищилаб своїм значінням дуже швидко всі инші середземноморські держави.
Маємо дуже певні основи прийняти, що аспірації Росії на південному заході, по евентуальнім відбудованні російської імперії, ще підрослиб. Вже 1882. р. основано російське палестинське товариство, приплив
