Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

російських паломників до Святої землі збільшився невпинно аж до 1914. р. Перед світовою війною і підчас неї стояло перед багатьома Росіянами, головно нищих шарів народу, визволення Святих місць, як велика ціль війни. Трудно припустити, щоб російська експанзійна політика занедбала цей момент у своїх комбінаціях на будуччину. Сирія, Палестина, Єгипет, Суес, Червоне море, це ймення, котрих не можна так без обиняків вичеркнути з проґрами російської експанзії на Південь, до теплих морей.

Та все таки перські аспірації Росії мають більше тіла й крові, як сирійські. Вони мають за собою більше, як двохсотлітню історію. Петро Великий розпочав перську політику Росії війною 1722–29, котра принесла Росії (на час) Ґілян і Мазендеран і мала на ціли добути її доступ до теплих морей, ба й може до Індії. Ті самі ціли стояли перед Катериною II, коли вона почала 1796. р. війну з Персією, котру, що правда, Павло припинив, та Олександер I знова розпочав (1804) і в згаданім ґулістанськім мирі (1813) зробив добрий крок наперед на південний схід. Дальша перська війна 1826–28 покінчилася корисним для Росії туркманчайським миром, зреченням Персії держати фльоту на Каспійському морі й добуттям Ерівані й Нахичевані. Від цього часу Росія воліла вживати методу