що іменно вдасться російському урядові здавити українські самостійницькі стремління ще на три або й пять десятьліть.
Така російська держава мала би, по трицяти роках, населення поверх ⅓, по пятьдесяти поверх, ½ міліярда підданих і мусілаб бути строго централістично збудована. Для політичної рівноваги світа така велитенська держава, що найменше не вигідна, не тільки ізза скількости, але також ізза якости її населення. Ця маса була би в будуччині куди одноцільніща, ніж тепер. При великій асіміляційній спосібности московського елєменту супроти фінських і турко-монгольських народів можна напевно прийняти, що по півстоліттю тільки дуже малі останки цих народів задержать свою національність. Такий самий процес винародовлення грозить також нещасному білоруському народові. Процентове число московської державної нації зрослоб у цих трьох чи пятьох десятьліттях, може навіть до двох третин усього населення імперії (тепер 44,3%). Російська умова культура панувалаб тоді ще багато сильніще, як тепер, над цими народами, які були би в стані задержати ще свою національну окремішність (над Українцями, Латишами, Литовцями, Естонцями, Грузинами, Вірменами). Так чи сяк населення російської імперії булоб багато одноцільніще, як нині.
