стояв би російський колос сильнішим та грізніщим, як коли-небудь перед тим.
Розвал Австрії й Туреччини основно змінив політично-ґеоґрафічне положення в Середній і південно-східній Европі. Не на користь Росії, не на користь також Німеччини. Та по загибелі Австрії й Туреччини впали найголовніші противенства поміж Росією й Німеччиною. Остали тільки спільні вороги й спільна ненависть до них. Російсько-німецький континентальний блок є супроти цього справою дуже недалекої будуччини. Цей могутній подвійний союз, як це показує хоч би короткий економічно-ґеоґрафічний розгляд, може бути майже в повноті автаркічний, може цілими десятьліттями давати відпір, хоч би як могутній коаліції й тимчасом досягти посполу всіх старих цілей російської й німецької експанзійної політики: Суеський канал, Єгипет, Месопотамію, Перську затоку, Індію.
Такі-то були би політично-ґеоґрафічні вигляди по відбудові одноцільної російської держави. Що мої міркування не схоплені з повітря, учить історичний досвід. Він учить нас, що Росія все дуже швидко оправлювалась по найстрашніщих хоч би ударах долі. Яка величезна ріжниця була між військовою силою Росії в 1904. та 1914. році! А між тими роками лежала
