Ця сторінка вичитана
чорта в безлічі варіянтів на терпеливій стіні власної невіжі. Розуміється, що російський уряд дуже берігся, щоби ніби загрожені панславізмом держави не дізналися правди. Навпаки, він держав їх зручними способами в цій дурійці, котра так роздувала політичний престіж Росії. Як Росія сама розуміла панславізм — знаємо. На часи Каткових, Данілевських і т. ин., коли всі величали Росію, як любу маму всіх Славян, припадало найгірше гноблення Поляків у Росії. В цьому самому 1876. році, коли Росія через свої панславістичні круги завзивала до визволення славянських братів зпід турецького ярма, вона заборонила українську мову в слові й письмі…[1]
- ↑ Про панславізм диви: Н. Данилевскій. Россія и Европа („Заря“, СПБ., 1869–70). — П. Ковалевскій. Русскій націонализмъ и національное воспитание. СПБ., 1912. Z. Tobolka. Der Panslawismus („Zeitschrift für Politik“, Jg. 1913). — H. Uebersberger. Rußland und der Panslawismus („Deutschland und der Weltkrieg“, 1915). — O. Hoetzsch. Rußland, стор. 412 нд. — Kjellén. Die politischen Probleme, l. c., стор. 82. — R. Sembratovyč. Das Zarentum im Kampfe mit der Zivilisation. Frankfurt, 1905 і т. д. Перед безліччю аґітаторських розвідок, брошур, книжок, написаних на цю тему так Славянами, як і Німцями можу тільки остерегти.
