шлях індустріялізації й торговельности. Идучи цим розвитковим шляхом, німецька економічна політика поклала кінець заморській еміґрації й дозволила на велике загущення населення. Дуже швидко по зєдиненню Німеччини почався (1884) процес добування заморських колоній. Та до „поділу світу“ прийшла Німеччина трохи пізно. Її колоніяльна держава сягала 1914. р. не цілих 3 міліони кв. км. з мало що більше, як 12 міліонів населення. Була вона отже більш, як тричі менша від французької колоніяльної держави й складалася з самих таких земель, на котрих масова колонізація Европейців була неможлива. Також як области сирої продукції й збуту для німецької промисловости були ці колонії не багато вартні.
Та тимчасом ріс промисел, росла торговля Німеччини дуже швидко. В 1891. р. виносила загальна торговля її тільки 8 міліярдів марок, супроти 15 міліярдів анґлійської торговлі. В 1900. р. виносили дотичні цифри 11 і 18, в 1913. р. 21 і 27 міліярдів марок. Клич: „Будуччина Німеччини лежить на воді“ ставав що раз голосніщий, бо навіть економічна експанзія була на континентальних шляхах дуже утруднена наслідком осереднього положення. Та це положення стало з часом невигідне також і для заморської лучби.
